Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 3596 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Коротко, но ёмко! Молодец! Комментарий автора: Слава Богу!
Иван
2010-07-20 09:45:47
Так держать! Комментарий автора: Курс прямой!
Светлана Бурдак
2010-07-20 21:57:43
Супер!!!! Пишите и Божьих Вам благословений. Комментарий автора: Слава Богу! Почему Виктор не звонит?
Иван
2010-07-21 07:09:59
Не сворачивай! Комментарий автора: Не тот EXIT.
левко поперечный
2010-07-25 18:43:25
...Чтоб о Тебе мой перст писал
марина давыдова
2010-08-09 06:29:32
Спасибо за хорошие, содержательные стихи! Дай вам Бог творить ещё многие годы на благо людям! (иркутск) Комментарий автора: Приятно иметь поддержку от ценителей поэзии, да ещё из сурового сибирского края! Да согревает ваше сердце Солнце Любви и животворит для вечного царства неба!
Валерий Гаращенко
2010-09-26 18:23:04
Очень сильно. Я не считаю себя экспертом, но стихи очень хорошие, как по содержанию, так и по всем остальным параметрам. Пусть Господь Вас благословит и дальше нас радовать новыми произведениями. Комментарий автора: Мы друг другу нужны
Для поддержки в труде обоюдном;
Ну, а Господа жизнью должны
Славословить на поприще трудном.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
