Сейчас, по истечению многих лет,
Напоминает память мне такой сюжет:
Когда-то в доме бабушки моей
Был отведен угол для святой иконы.
И каждый вечер, зажигая свечи,
Молилась бабушка за всех своих детей.
Однажды, от нее, я услыхала,
Что Бог живет на небесах
Что Он за мною наблюдает
С иконы глядя на меня.
И за мое непослушание
От Него мне будет наказание.
Я в доме том, как в заточении была.
Была свободна за пределами двора:
Могла шалить, дразнить и драться,
Никто не мог со мною разобраться.
Когда я приходила в дом,
То закрывала шторкою икону,
Чтоб Бог не видел шалости мои,
Не посылал Он наказания Свои.
И помниться: на праздник Пасхи,
Мы с бабушкой ходили в сельский храм.
И в тот Великий день я ожидала сказку,
Какую ж благодать я ощутила там!
Я думала в страну чудес попала,
И чуда ожидала я с небес.
Врата во двор во всех открыты,
Священник говорил, что Господом
В тот день святой грехи забыты.
Народ друг - друга обнимает
И с праздником Великим поздравляет.
Но праздник заключался в том,
Чтоб посидеть за праздничным столом.
И после выпитых бокалов
Начинался шумный разговор.
Все про Бога забывают,
Никто Его не прославляет.
А я не понимаю, ну как же так?
Господь с иконы наблюдает,
Неужто взрослые не знают?...
Я подросла, все стала понимать
И к бабушке своей, когда я приезжала,
То чаще шторку у иконы открывала,
Свечу надежд и покаяний стала зажигать.
Прошло пол века моей жизни
И изменились мои мысли.
Икону старую, что бабушка хранила,
Сменило новое произведение рук.
Сейчас я знаю, что мой храм
Находится в душе моей, я ощутила,
Что лишь Господь дает мне силы,
И, что любовью наполняет Святой Дух.
Прочитано 4531 раз. Голосов 7. Средняя оценка: 4,57
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
